БизнесЦензор

03.12.19 08:26

Чи вистачить газу Україні в 2020 році

Автор: Сергій Головньов

Найбільш вірогідним сценарієм є непідписання транзитного контракту між російською та українською сторонами до 1 січня 2020 року. Це означатиме дефіцит газу в Європі та підвищення ціни. Втім, українське населення буде споживати газ за "страховою ціною".

Чи вистачить газу Україні в 2020 році 01
Міністри енергетики України – Олексій Оржель та РФ – Олександр Новак

Міністр енергетики та захисту довкілля (Мінекоенерго) Олексій Оржель 2 грудня провів прес-конференцію, на який розповів про хід переговорів щодо підписання між російським АТ "Газпром" то українським ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (ОТГСУ) договору щодо транзиту російського газу.

Як відомо, 31 грудня 2019 року закінчується дія десятирічних контрактів на транзит та постачання газу, які були укладені між НАК "Нафтогаз України" та АТ "Газпром" в 2009 році.

"Переговори не є легкими, але на цьому етапі вони стали більш конструктивними", - охарактеризував Оржель результати двосторонньої зустрічі представників України та Російської федерації (РФ) у минулий четвер 28 листопада.

За його словами, двостороння зустріч пройшла в рамках тристоронніх переговорів Україна – РФ – Європейський союз (ЄС). Зустріч була узгодженна з європейською стороною.

Це підтвердив віце-президент Єврокомісії Марош Шефкович 29 листопада у своєму твітері.

БізнесЦензор підготував відповіді на питання стосовно газових контрактів між Україною та РФ, які впливатимуть на ціну газу в Україні, її доходи та відповідно – на її економіку та політичну стабільність.

Що відбулось?

28 листопада у Відні (Австрія) відбулись двосторонні переговори України та РФ щодо укладення нового контракту на транзит російського газу через українську газотранспортну систему.

Міністр енергетики Олексій Оржель не називав прізвища учасників. З огляду на названі посади, в переговорах брали участь з боку РФ – міністр енергетики РФ Олександр Новак та голова правління АТ "Газпром" Олексій Міллєр.

З боку України: міністр енергетики Олексій Оржель, виконавчий директор Групи Нафтогаз Юрій Вітренко та директор ОГТСУ Сергій Макогон.

Сторони мали домовитись про підписання міжоператорського контракту про сполучення транскордонних газопроводів (технічний договір) та контракти про строки, тарифи та обсяги транзиту російського газу через Україну.

Чого хочуть сторони?

Україна хоче підписати контракт на транзит газу на якомога довший період із фіксацією якомога більших обсягів прокачки. Чим більшим буде обсяг транзиту газу, тим меншим буде тариф на його транспортування як всередині України, так і для "Газпрому".

В жовтні обговорювались такі умови: транзитний договір на 10 років; мінімальний річний обсяг прокачки: 60 млрд куб. м, максимальний: 90 млрд кубометрів газу. Втім, на останніх переговорах обговорювався мінімальний ліміт прокачки на рівні 30 млрд кубів строком на 5 років.

Тривалий контракт Україні потрібен для того, щоб планувати дії стосовно власної ГТС. Як відомо, РФ будує обхідні шляхи транспортування газу в Європу. Зокрема "Північний потік 2", після побудови якого "Газпром" зможе не використовувати українську ГТС.

Якщо так станеться, Україна має готуватись до зміни конфігурації системи, щоб мінімізувати витрати на її утримання.

РФ хоче підписати контракт на якомога коротший термін без зобов’язань по обсягах прокачки. Це потрібно "Газпрому" для використання українських потужностей транзиту в пікові періоди споживання газу Європою. Принаймні – до запуску "Північного потоку 2".

Крім того, РФ хоче зробити газовий контракт складовою політичних домовленостей: вимагає то "нульового варіанту" - коли Україна має відмовитись від виграшів у Стокгольмському арбітражі, то контракту на постачання в Україну завеликих обсягів газу, то ставить умовою підписання транзитного контракту – узгодження планів по Донбасу.

Європа хоче збереження українського коридору транспортування газу для того, щоб "Газпром" не міг маніпулювати дефіцитом ресурсу на європейському газовому ринку. Як відомо, найбільшими постачальниками газу в Європу є РФ (близько 200 млрд кубів газу на рік) та Норвегія (близько 120 млрд кубів на рік).

За якою ціною Україна готова купувати та транспортувати російський газ?

Ціна транзиту залежить від обсягів прокачки. Потужність української ГТС складає більше 140 млрд кубів на рік. Тариф розраховується просто: річна вартість утримання транзитної інфраструктури ділиться на обсяг транзиту.

Відповідно, чим більший обсяг прокачки – тим менший тариф. І навпаки. Важливо, що за "нульового транзиту" утримання ГТС доведеться оплачувати внутрішнім споживачам. Відповідно, значно зросте складова транспортування в тарифі на постачання газу для українських споживачів.

"Газпром" намагається застосувати такий самий підхід для обсягів газу, які хоче продати Україні. Українська сторона, за словами Оржеля, готова купувати ресурс "Газпрому" виключно з прив’язкою до ціни на європейських біржах, яка коливається в залежності від сезону, погоди, обсягів споживання, наявності ресурсу і т. ін.

Україна готова купувати газ у "Газпрома" на рівні не більше 50% від загального імпорту. Тобто, 5-7 млрд куб. м на рік.

Що буде, якщо буде підписаний транзитний контракт?

Це оптимістичний сценарій. Якщо вдасться підписати контракт, Україна продовжить отримувати від "Газпрому" близько $3 млрд на рік за транзит газу.

Не виключено, що "Газпром" погодиться продавати газ "Нафтогазу". Україна наполягає, що такі поставки мають йти в рахунок боргу "Газпрому" перед "Нафтогазом" згідно арбітражних рішень. На сьогодні борг досяг близько $3 млрд.

Ціна на газ в Україні та в ЄС буде низькою, бо за такого сценарію газу вистачить для всіх європейських споживачів.

Що буде, якщо транзитний контракт не підпишуть?

Це більш вірогідний сценарій. Як повідомляв директор ОГТСУ Сергій Макогон в інтерв’ю БЦ, "Газпром" закачав великі обсяги газу в європейські підземні сховища (ПСГ), та викупив обсяги зрідженого газу (LNG), який йде в Європу.

В разі дефіциту ресурсу, ціна газу в Європі виросте. Відповідно, "Газпром" зможе заробити, продаючи свій газ, який встиг закачати в європейські ПСГ. Цілком можливо, що "Газпром" вже прийняв рішення щодо непідписання транзитного контракту під будь-яким приводом.

Україні має вистачити газу, який вона закачала у власні ПСГ, на осінньо-зимовий період 2019-2020 років. В українських ПСГ на кінець листопаду більше 21 млрд кубів газу. Нагадаємо, річне споживання газу Україною в 2018 році склало 32,3 млрд кубів.

За словами Оржеля, технічні проблеми можуть виникнути, якщо в лютому-березні 2020 року буде занадто низька температура. Тоді споживання газу збільшиться і в кінці опалювального сезону в системі буде недостатньо тиску для його прокачування до споживачів.

Поки що погода допомагає Україні. Листопад 2019 року був аномально теплим, що дозволило зекономити енергоресурси.

Що стосується ціни газу, в Україні вона прив’язана до європейських хабів. Тому ринкова ціна має зрости через дефіцит в Європі. Через це Уряд запровадив так звану страхову ціну на газ.

Що таке "страхова ціна"?

Мінекоенерго ініціювало зміни до Положення про покладання спецобов’язків з постачання газу населенню, затвердженого постановою №867 від 19 жовтня 2018 року.

Пропонується встановити єдину ціну газу для населення та підприємств Теплокомуненерго (ТКЕ) на період з січня по квітень 2020 року. Ціна газу складе 6961 грн за тисячу кубів газу з ПДВ (5800,83 грн без ПДВ).

Кінцевий тариф на постачання газу складається з ціни газу, тарифу на транспортування, тарифу на розподіл та маржі постачальника. Таким чином, кінцевий тариф газу для населення, в разі припинення транзиту, складе від 8 до 9 грн за кубометр газу. В залежності від того, наскільки зростуть тарифи на транспортування і розподіл.

Якщо транзитний контракт все ж таки буде підписаний і ринкова ціна буде нижче "страхової ціни", населення та ТКЕ зможуть купувати ресурс за нижчою – ринковою ціною.

Що буде далі?

За твердженням Уряду, Україна та ЄС будуть намагатись провести ще одну зустріч з російською стороною до 9 грудня. В цей день в Парижі має відбутися зустріч лідерів України – Володимира Зеленського, Франції – Еммануеля Макрона, Німеччини – Ангели Меркель та РФ – Володимира Путіна в так званому Нормандському форматі.

Під час зустрічі буде обговорюватись доля Донбасу. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що буде вимагати припинення вогню на сході України.

Уряд хоче провести чергові газові переговори до Нормандської зустрічі, щоб не давати росіянам приводу переводити суто економічне газове питання в політичну площину.

"Дві сторони переговорів – Україна та ЄС – в будь-який момент готові продовжити спілкування. Все впирається в бажання російської сторони", - каже Оржель.

Як зміна керівництва ЄС вплине на переговори?

Якраз під час газових переговорів змінилось керівництво ЄС. В травні 2019 року відбулись вибори до Європарламенту, після чого було обрано новий склад Єврокомісії – виконавчої влади ЄС.

Новий склад Єврокомісії офіційно розпочав свою роботу 1 грудня – через два дні після проведення останніх газових переговорів в форматі Україна – РФ.

Новим президентом ЄК, замість люксембурзького політика Жан-Клода Юнкера, якій очолював її останні 5 років, стала представниця Німеччини Урсула фон дер Ляєн.

Також відбулась ротація віце-президента ЄК Мароша Шефковича, який представляє Словаччину. Його знов обрано віце-президентом, але не з питань енергетики, а з питань міжінституціональних відношень.

Саме Шефкович представляв сторону ЄС на газових переговорах в тристоронньому форматі. Вочевидь, новому представнику ЄС в переговорах знадобиться час, щоб ознайомитись з проблематикою подовження українського транзиту.

Чи замерзне Молдова?

Ще однією проблемою припинення транзиту газу через територію України є постачання газу в Молдову. До цього часу, Молдова купувала газ у "Газпрому". При цьому, газ може постачатись тільки через територію України.

Споживання країни складає близько 3 млрд кубів на рік. Український Уряд запевнив, що готовий забезпечити Молдову газом за умови передоплати. Наразі, українська та молдавська сторони шукають можливість залучити кредит Європейського банку розвитку та реконструкції (ЄБРР) для фінансування операції з постачання газу.

Ситуація ускладняється тим, що в Молдові напередодні можливої газової кризи змінилась виконавча влада. 12 листопада парламент Молдови виніс вотум недовіри уряду Марії Санду, лідера проєвропейського об’єднання ACUM.

Новим прем’єром став Іон Кіку – соратник діючого президента Молдови Ігоря Додона, який є лідером Партії соціалістів Молдови. Таким чином, і президент, і прем’єр країни виявились лояльним до РФ, яка не зацікавлена в альтернативних поставках палива до Молдови.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику