БизнесЦензор

30.10.19 08:23

Право довірчої власності. Які наслідки для громадян та бізнесу

Однією з новел, які несе в собі вказаний закон, є впровадження зовсім нового для української правової системи способу забезпечення виконання зобов’язання – права довірчої власності.

Верховною радою 20 вересня прийнято закон "Про внесення змін до деяких актів щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (надалі – Закон). 11 жовтня вказаний закон повернуто з підписом Президента.

В чому полягає суть права довірчої власності?

Право довірчої власності – це одночасно і вид забезпечення виконання зобов’язання і особливий вид права власності.

Разом з тим, правом довірчої власності може забезпечуватись тільки зобов’язання за кредитним договором та договором позики, шляхом укладення у письмовій формі договору про встановлення довірчої власності (має бути посвідчений нотаріально, якщо в довірчу власність передається нерухоме майно), за яким одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) для забезпечення зобов'язання боржника за кредитним договором (договором позики).

При цьому з моменту встановлення довірчої власності (для рухомого майна – укладення договору, для нерухомого – реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.

Простими словами: якщо особа бажає взяти гроші в кредит, або просто позичити гроші, вона добровільно припиняє своє право власності на майно на період повернення боргу, частково передаючи таке право кредитодавцю (позикодавцю).

Оскільки введення в українську правову систему права довірчої власності покликане знизити ризики неповернення кредитних коштів і за рахунок цього знизити процентні ставки користування позиченими грошима, законодавець передбачив обов’язок кредитодавця запропонувати позичальникові надання кредиту, що забезпечується іншим способом аніж довірчою власністю, наприклад заставою, однак у такому разі кредит може бути наданий на менш вигідних для позичальника умовах.

Особливість права довірчої власності, як різновиду права власності полягає у тому, що на відміну від власника, який може як розпоряджатись своїм майном так і володіти та користуватись ним, довірчий власник може тільки розпорядитись ним у чітко визначених випадках (про які далі), при цьому користуватись майном може особа, яка передала його у довірчу власність або інша особа визначена договором.

Розпорядитись майном довірчий власник може у випадку прострочення сплати боргу боржником більш ніж на 20 днів (у випадку прострочення сплати частини кредитного платежу – 30 днів).

При цьому довірчий власник не пізніше ніж за 15 днів до укладення договору купівлі-продажу повинен повідомити боржника, користувача та довірчого засновника про намір продати майно, а останні можуть придбати дане майно, повідомивши довірчого власника про свій намір протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про продаж від довірчого власника та внісши на депозитний рахунок нотаріуса мінімальну суму повідомлену довірчим власником.

Крім того довірчий власник звертає стягнення на об’єкт довірчої власності у випадках: державної реєстрації припинення юридичної особи — боржника або довірчого власника; визнання боржника або довірчого власника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; смерті боржника, визнання його недієздатним або померлим.

Договором про встановлення довірчої власності може бути передбачено інший порядок звернення стягнення на об’єкт довірчої власності а також право довірчого власника отримати об’єкт довірчої власності у свою повну власність в рахунок невиконаного зобов’язання боржника.

Припиняється довірча власність у результаті припинення основного зобов’язання, зокрема повного повернення боргу шляхом передачі відповідного майна довірчому засновнику за актом приймання-передачі, який посвідчується нотаріально (право власності нового власника на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Як вплине введенення інституту довірчої власності на кредитні відносини та які можливі ризики цієї новели для громадян та бізнесу.

Як вказують автори Закону, впровадження інституту довірчої власності обумовлено високими ризиками кредитування в Україні, внаслідок чого кредитодавці встановлюють надмірно високі кредитні ставки.

Існуючі механізми забезпечення виконання зобов’язань є досить застарілими. Вони не працюють належним чином і не дозволяють забезпечити ефективний захист прав кредиторів.

Передання майна у довірчу власність, на думку авторів, в змозі знизити ризики неповернення (несвоєчасного повернення) боржниками отриманих ними кредитів та за рахунок цього знизити процентні ставки користування кредитними коштами розширивши доступ до кредитних ресурсів банківської системи громадянам та бізнесу.

Аналізуючи вказаний законопроект, дійсно вбачається, що право довірчої власності має досить багато переваг перед іншими способами забезпечення виконання кредитних зобов’язань, зокрема найбільш наближеним до нього способом забезпечення – застави (іпотеки).

Так на відміну від застави (іпотеки) кредитору-довірчому власнику не потрібно йти до суду для звернення стягнення на майно передане в довірчу власність, у випадку порушення боржником свого обов’язку по поверненню кредиту (якщо договором про іпотеку не передбачена можливість звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку).

Довірчий власник має усі можливості для того, щоб відчужити майно та повернути позичені кошти без довгої судової тяганини, продавши вказане майно, або звернувши на нього стягнення іншим чином, передбаченим у договорі.

На відміну від застави, на майно передане в довірчу власність не може бути накладено арешт та звернуто на нього стягнення за зобов’язаннями боржника перед іншими особами, оскільки юридично боржник перестає бути власником цього майна з моменту передачі його у довірчу власність.

Разом з тим, третя особа якій завинив боржник може погасити борг боржника по кредиту та вимагати у довірчого власника звернення стягнення на вказане майно на свою користь.

Такі дії третьої особи-кредитора матимуть сенс, якщо вартість переданого в довірчу власність майна буде достатньою для того, щоб повернути за рахунок нього і суму боргу і кошти витрачені третьою особою-кредитором на погашення боргу боржника перед довірчим власником.

У випадку банкрутства боржника, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюватиметься на дії довірчого власника щодо звернення стягнення на об’єкт довірчої власності та таке майно не включатиметься до ліквідаційної маси, тоді як обтяжене заставою майно реалізується в рамках процедури банкрутства, що для іпотекодержателя займає велику кількість часу та інших ресурсів.

Що стосується переданого в довірчу власність житла, законом передбачено, що у випадку звернення стягнення довірчим власником на житлове приміщення, що є об’єктом довірчої власності, всі мешканці такого приміщення зобов'язані на письмову вимогу довірчого власника або особи, яка отримала право власності на приміщення від довірчого власника, звільнити житлове приміщення.

У випадку не звільнення приміщення, це є підставою для виселення таких мешканців за рішенням суду. У випадку іпотеки, іпотекодержателі часто мають проблеми з виселенням мешканців з іпотечного житла, хоча закон про іпотеку має аналогічні положення, однак строк для добровільного звільнення житла мешканцями є довшим (місяць з моменту отримання вимоги) порівняно з добровільним звільненням житла на вимогу довірчого власника (десять днів з моменту отримання вимоги).

Та й судова практика щодо виселення мешканців у випадку права довірчої власності можливо піде іншим шляхом, більш позитивним для кредиторів.

Отже для кредитодавців впровадження цього нового способу забезпечення виконання зобов’язання і справді має досить багато позитивних ознак, які дозволять знизити ризики неповернення переданих в кредит коштів.

Що стосується позичальників – з позитивного для себе, у випадку користування кредитними коштами забезпеченими довірчою власністю, вони можуть розраховувати тільки на зниження розмірів процентних ставок.

При цьому, як відомо, що якщо десь убуває, то десь прибуває. Це стосується і ризиків. Зменешення ризиків кредитодавців зумовить збільшення ризиків позичальників.

Оскільки право розпорядження майном переданим в довірчу власність переходить від позичальника до кредитодавця, то існує ризик, що таке майно може бути продано довірчим власником, навіть якщо позичальник вважає, що належним чином виконує свій обов’язок по сплаті боргу.

Це потягне за собою судовий спір, однак ініціатором такого спору вже буде позичальник, а не кредитодавець, як буває у випадку обтяження майна заставою.

Разом з тим, дехто може використовувати довірчу власність як інструмент для захисту свого майна від зовнішніх посягань на нього.

Адже передаючи в довірчу власність майно, особа перестає юридично бути її власником, при цьому право користування цим майном може залишатись в неї.

Таким чином таке майно лишається захищеним від звернення на нього стягнень третіми особами, позичальник продовжує ним користуватись і потихеньку погашати свою кредитну заборгованість. Непогано, чи не так?

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику