БизнесЦензор

06.06.19 08:29

"Зорепад" посад та крісел: криза державності чи політична гра

Україну затягло у вир політичних подій та "гучних" відставок, нам всім знову обіцяють "покращення вже сьогодні, європейські реформи, нові обличчя" та інші до болі відомі та застарілі гасла. І це ніби чудовий сон із політичних обіцянок світлого майбутнього, але прокинувшись головне не жахнутись…

Нещодавно Рада провалила голосування за відставку Гройсмана, чим призупинила "зорепад" на Олімпі органів державної влади.

Спочатку Президент розпустив парламент, потім посипались заяви про звільнення від топ чиновників виконавчої гілки влади, потім почали активно говорити про неконституційність рішень Президента. І це ще не кінець.

От і питання, навіщо країні стільки кадрових змін, за два місяці до парламентських виборів, якщо після виборів все знову перемішається та стане зрозуміло "who is who".

Логічно, що новому Президенту треба якомога більше "своїх" людей для рівноцінної боротьби із старою владою, яка є його прямим супротивником. Але ж "старі" політики та чиновники самі почали йти у відставку, а повинні були триматись до останнього, як ми звикли.

Чи це державницька криза в Україні, чи може логічна зміна старих еліт, або це банальні передвиборчі комбінації? Давайте розбиратись.

Найголовнішим питанням, як на мене, у всій цій історії – є чи буде визнано Указ Президента неконституційним? І тут "м’яч на полі" Конституційного Суду.

Чому це так важливо

Конституційний суд своїм рішенням може встановити порядок і строки його виконання, а також зобов’язати певні органи забезпечити контроль за виконанням такого рішення.

І тоді, ЦВК стане заручником ситуації та постане перед вибором, чи продовжувати виборчий процес, виконуючи неконституційне рішення, чи зупинити вибори.

Хоча секретар Центральної виборчої комісії Наталія Бернацька заявляла, що з наступного дня після оприлюднення указу президента Володимира Зеленського про розпуск Верховної Ради, жодне судове рішення не зможе зупинити виборчий процес. От і подивимось.

В свою чергу, треба розуміти, що заява Володимира Гройсмана мала, на моє переконання, суто політичні причини, адже навіть якщо б Рада прийняла його відставку, Кабінет Міністрів продовжив би свою діяльність до обрання нового складу, а це може відбутись у випадку обрання нової Ради.

І якщо б відбулась відставка Уряду, то указ Президента констатував відсутність коаліції, яка є ланкою в ланцюзі для призначення нового Прем’єра та Уряду.

Ще одним неочікуваним передвиборчим поворотом стало повернення Михайлу Саакашвілі громадянства України, адже це плутає карти багатьом політичним гравцям.

Повернувшись у велику українську політику, Саакашвілі має шанс стати топ посадовцем чи лідером політичної сили, що буде представлена в Парламенті.

А така ситуація дуже невигідна як маленьким політичним проектам, що можуть втратити шанс потрапити у Раду, так і мастодонтам української політики, які візьмуть менше мандатів.

Я вже не кажу про теплі стосунки пана Саакашвілі з представниками "Народного Фронту" та міністром Арсеном Аваковим, якому пророкують "недоторканність" при новому Президенті.

Ще, якщо згадати заяви Саакашвілі щодо необхідності притягнути до відповідальності Коломойського, який асоціюється з Зеленським, стає зрозуміло, що ми всі спостерігаємо банальні передвиборчі перегони. Політика, рейтинги та вибори – передусім.

І це мене лякає, адже, відволікаючись на політичні пристрасті, ми часто забуваємо про наслідки таких перепитій в державі. Як максимум, вся країна, а головне – Президент, найвищий та "майже розпущений" орган виконавчої влади – Кабмін, разом із дуже "розпущеним" Парламентом, займаються політикою, а не економікою та запровадженням реформ.

А найгірше, що це ще протягнеться до зими, як мінімум, адже ще будуть чубитись за крісла та призначення. І народу все це подобається, та й заробити на виборах можна. А заклики про "думи про країну" – лишаються закликами.

Народ заслуговує на владу, яку обирає… Пам’ятаєте?

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику