БизнесЦензор

08.04.19 08:07

Ми не раби, раби – не ми: окремі факти про трудові права

В цій статті ми поговоримо про дуже приємне для кожного працівника – про відпочинок. Про юридичні аспекти прав працівників, які вони не завжди знають.

Фото: praca-by.info

Ми продовжуємо рубрику "Міфи та легенди Української конституції", де я намагаюсь просто та доступно пояснити положення Української Конституції та законодавства України, які стосуються бізнесу і всього, що з ним пов’язано.

Відповідно до статті, 45 Конституції України, кожен працівник має право на відпочинок та інші законодавчі гарантії, які деталізуються в Кодексі законів про працю України (далі – КЗпП).

З часів відміни рабства, особа почала працювати вільніше та мати більше гарантій. Проте, не завжди працівники знають всі свої права та гарантії.

Тому, щоб не підтверджувалась російськомовна приказка "Работа – от слова раб", я спробую надати певні законодавчі положення, які є маловідомими, на мою суб'єктивну думку.

Ця стаття буде із серії "А чи знали ви?". Загальновідомим є те, що тривалість робочого часу, в тиждень, не повинна перевищувати 40 годин.

Є окремі групи осіб, які повинні працювати менше: від 16 до 18 років – 36 годин; від 15 до 16 років (учні від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години.

А чи знали ви, що не дивлячись на робочий графік, тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години (ст. 70 КЗпП). Тобто, в тиждень, ви маєте право не виходити на роботу впродовж 42 годин.

А чи знали ви, що відповідно до положень статті 71, КЗпП робота у вихідні дні – забороняється. А залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки у виняткових випадках, таких як: для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, нещасних випадків, виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, тощо.

І в таких випадках має бути окремий документ від керівництва. Всі ми знаємо про наявність у нас в країні святкових та неробочих днів.

А чи знали ви, що на підставі звернення релігійних громад, про необхідність відзначення певних релігійних дат, роботодавець повинен надати прихожанам таких громад, до трьох днів відпочинку протягом року, проте, з відпрацюванням за ці дні (ст. 73 КЗпП).

Всі ми чули про надання творчої відпустки для наукової діяльності, а чи знали ви, що існує відпустка для підготовки та участі в спортивних змаганнях (ст. 77-1 КЗпП), для працівників, які беруть участь у таких спортивних змаганнях, на всеукраїнському та міжнародному рівнях.

Також, відповідно до ст. 77-2 КЗпП, існує додаткова відпустка для постраждалих учасників Революції Гідності.

А офіційні святкові та неробочі дні, не можуть враховуватись при визначенні тривалості щорічних відпусток (ст. 78-1 КЗпП).

Також керівництво може відкликати вашу відпустку лише з вашої згоди, та лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їхніх наслідків, тощо (ст. 79).

Також, ви маєте право вимагати перенесення дати щорічної відпустки, якщо роботодавець порушив терміни письмового повідомлення про час надання відпустки або несвоєчасно виплатив вам заробітню плату за час такої відпустки.

Роботодавець повинен:

У разі переведення вас на інше підприємство, в установу, організацію, якщо ви не використали основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, вам повинна надаватись повна щорічна відпустка, без необхідності відпрацювання шести місяців (ст. 81 КЗпП).

І наостанок – найцікавіше.

Нещодавно, Європейський Суд (The European Court of Justice) прийняв рішення (сase C‑266/14), відповідно до якого, якщо ви працівник "без постійного місця роботи", то час який ви витрачаєте на проїзд до роботи – вважається робочим часом.

Тобто, суд констатував про початок робочого дня з моменту виходу з дому.

Маю надію, що вищенаведена інформація була цікава та корисна, і тепер, ви більше будете знати про свої трудові права.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику