БизнесЦензор

28.03.19 08:54

Розглядаємо питання державної допомоги

Спробуємо розібратися в ситуації, розглянувши три визначення, що містяться в Законі про державну допомогу суб’єктам господарювання: державна допомога, надавач державної допомоги та ресурси держави.

Ми – не надавачі державної допомоги

За більш ніж півтора роки дії в повному обсязі Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" (далі – Закон) ще досі знаходяться органи влади, державні установи, на яких відповідними законами України покладено державою спеціальні державні функції у певних сферах, які під час спільних нарад та обговорень категорично та навіть з образою говорять: "Ми не можемо бути надавачами державної допомоги суб’єктам господарювання!".

Причиною виникнення таких ситуацій є неправильне тлумачення ними положень Закону та відсутність у їхній структурі підрозділів та спеціалістів з питань державної допомоги. На жаль, через їхню категоричність можуть виникнути негативні наслідки для суб’єктів господарювання, які, навіть не знаючи того, отримають незаконну державну допомогу.

Наслідком для суб’єктів господарювання, у разі отримання ними саме такої допомоги є повернення її в повному обсязі незалежно від наслідків для такого суб’єкта господарювання аж до його банкрутства.

Натомість, Закон не передбачає жодних наслідків для надавачів державної допомоги за її надання. Перше таке рішення вже прийнято АМКУ у грудні 2018 року і за цим рішенням комунальне підприємство має повернути недопустиму державну допомогу, яку воно мало отримувати протягом 2018 – 2020 років у сумі близько 19 млн грн в рамках програми, розробленої органом місцевого самоврядування.

Одним із аргументів, які наводять надавачі державної допомоги (які такими себе не вважають) є те, що вони не розпоряджаються ресурсами держави або місцевими ресурсами, або ті ресурси (найчастіше кошти), які у них є – це ресурси суб’єктів господарювання/населення (оскільки вони на виконання положень законодавства сплачують певні обов’язкові платежі, але ці платежі не є класичними податками чи зборами, що регламентуються, зокрема Податковим кодексом).

Спробуємо розібратися в ситуації, розглянувши три визначення, що містяться в Законі: державна допомога, надавач державної допомоги та ресурси держави.

Відповідно до Закону та згідно з роз’ясненнями, які неодноразово видавав Антимонопольний комітет України, державна підтримка є державною допомогою, якщо одночасно виконуються такі умови:

Тобто якщо хоч одна умова не виконується, то відповідний захід державної підтримки не підпадає під дію Закону.

До надавачів державної допомоги, відповідно до Закону, відносяться як органи влади та органи місцевого самоврядування, так і органи адміністративно-господарського управління та контролю, і юридичні особи, що діють від їхнього імені.

Крім того, Закон має уточнення, щодо того, що всі вони уповноважені розпоряджатися ресурсами держави чи місцевими ресурсами і ініціюють та/або надають державну допомогу.

Що таке ресурси держави? Знову звернемося до Закону. Це рухоме і нерухоме майно, кошти державного бюджету, інші кошти, що є об’єктом права державної власності, земля та інші природні ресурси, що є об’єктами права власності українського народу, бюджети фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, щодо яких здійснюється державний нагляд або якими управляють чи розпоряджаються органи влади.

Схоже визначення Закон дає і для місцевих ресурсів.

Отже, в ситуації, коли, наприклад, органи державної влади на рівні нормативно-правового акту (законів, розпоряджень, рішень, постанов тощо) зобов’язують суб’єктів господарювання (незалежно від форми власності) та/або населення здійснювати певні обов’язкові відрахування чи то в бюджет відповідного рівня, чи то у фонд (для простоти розуміння назвемо державним, навіть, якщо в його назві таке уточнення відсутнє), або органи влади приймають рішення щодо того, що певний суб’єкт господарювання зобов’язаний списати борги іншого суб’єкта господарювання, надати іншому суб’єкту господарювання товари за цінами нижче ринкових, або ж купити товари за цінами вище ринкових тощо, то в таких випадках можна говорити про наявність державної допомоги (звісно, якщо і інші критерії визначення "державна допомога" виконуються).

А отже, і про те, що надавачі, які себе такими не вважають, все ж таки є надавачами державної допомоги.

Ресурси державних та комунальних підприємств чи підприємств, частка акцій яких належить державі, можуть вважатися ресурсами держави за умови, що держава може розпоряджатися використанням цих ресурсів (аналогічна ситуація і у зв’язці "орган місцевого самоврядування та комунальні підприємства").

Можливі також випадки, коли одне державне підприємство, що є отримувачем державної допомоги за однією програмою державної допомоги, одночасно буде надавачем державної допомоги іншому суб’єкту господарювання.

Разом з тим, якщо захід, затверджений органом державної влади та/або місцевого самоврядування на користь суб’єктів господарювання або виробництва товару (роботи, послуги), не перестає бути безпідставною перевагою тільки через те, що він повністю фінансується за рахунок внесків інших суб’єктів господарювання, що були визначені органами влади за певною ознакою.

Отже, питання державної допомоги є складнішими, ніж це здається на перший погляд, тому категоричне: "Ми не є надавачами державної допомоги!",- не завжди відповідає дійсності.

Звісно, не потрібно удаватись в інші крайнощі, якими на цей час "грішать" органи місцевого самоврядування, повідомляючи Антимонопольний комітет України про всі чи переважну більшість витрат місцевих бюджетів на користь, зокрема, комунальних підприємств.

В цьому контексті корисним буде досвід європейських країн, які ввели в штат органів влади осіб, які є/були відповідальним за питання державної допомоги у відповідному органі.

В такій ситуації можна звести до мінімуму категоричні виклики, на кшталт: "Ми не надавачі!..", або повідомлення про ледь не всі витрати відповідного бюджету.

Було б добре виконати вимогу розпорядження КМУ від 4 березня 2013 року № 102-р "Про затвердження плану заходів щодо проведення інституційної реформи у сфері моніторингу та контролю державної допомоги суб’єктам господарювання та ін."

і створити відповідні підрозділи. Варто зазначити, що такі структурні підрозділи мали бути створені ще до серпня 2017 року. На жаль, на сайтах органів влади та місцевого самоврядування автору не вдалося знайти інформацію про такі структурні підрозділи.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику