БизнесЦензор

18.12.18 08:40

Відкриті дані в Україні: новини хороші й не зовсім

Відкрита інформація може стати важливим ресурсом для країни. На жаль, ми ще не навчилися ефективно його використовувати.

Починаючи з 2015 року Україна зробила стрімкий ривок у сфері відкритих даних. Набули сили нові закони щодо оприлюднення інформації про використання бюджетних коштів.

Їхнє виконання призвело до того, що відповідні державні портали були у буквальному сенсі засипані велетенськими масивами інформації. Щодня ці обсяги збільшуються. Але ми ще не навчилися ними користуватися.

По-перше, розберемося з якістю інформації, яку ми отримуємо. Є багато проблем, а головна з них полягає в якості інформації. За визначенням, відкриті дані повинні викладатися у вільний доступ і бути у машиночитаному форматі.

Це надає можливість для електронних сервісів обробляти та візуалізувати їх за певними алгоритмами і надавати користувачам у потрібному вигляді – агрегувати, збирати статистику, візуалізувати.

Ми ж наразі маємо досить строкатий і невпорядкований масив даних. За приблизною оцінкою нашої команди понад 60% цієї інформації потребує додаткової обробки. Ця доля різниться в залежності від джерела.

Наприклад, E-data стовідсотково наповнюється інформацією у машиночитаному форматі. ProZorro – містяться файли pdf та скан-копії. У минулому році Data.gov.ua мала найбільшу вагу немашиночитаних даних.

Останнім часом ситуація на цьому ресурсі змінилася. Дані почали викладатися у машиночитаному форматі, але її обсяги зменшилися.

Проте, навіть ця інформація не використовується значною мірою ані державою, ані бізнесом, ані громадськістю. Так за три минулі роки ми значно покращили свої рейтинги: Global Open Data Index – 31 місце, Open Data Barometer – 17-те, Open Budget Index – 39-те.

Але подивимось на інші показники. The Quality of Life Index (Індекс якості життя) – 88 позиція, World Happinness Report (Всесвітня доповідь про щастя), BDOInternational Business Compass (Рейтинг інвестиційної привабливості) – 131-ше.

Результати не втішають. Я вважаю, що між цими показниками і ефективністю використання відкритих даних є зв'язок. Звісно, це не пряма кореляція.

Але безсумнівно, що в епоху цифрових технологій одним з базових елементів, на які спирається добробут будь-якої країни, є відкритість даних, що стосуються керування державою. Можна сказати, що ця інформація стає ресурсом, який поступово заміщає природні багатства.

Сьогодні розвинені країни Європи і Америки активно розвивають способи використання open data. Ми ж, поки що, займаємося відкриттям. Звісно, на першому етапі це надзвичайно важливо.

Наразі ми є однією з небагатьох країн світу, яка відкриває трансакції державного казначейства щодня.

Але боюся, що сьогодні розвиток сфери відкритих даних у нас трохи призупинився. Інформації з кожним днем/місяцем/роком стає все більше, а її використання дуже сильно відстає.

Розглянемо питання відкритих даних з іншого боку. Чи все, що відкривається сьогодні, потрібно відкривати? Наші ключові проблеми в цій зоні:

  1. Військова промисловість. Звісно, є жорсткі законодавчі обмеження. Проте втрата контролю за даними можлива за технічних причин – було не так вже й багато часу для того, щоб створити серйозні системи безпеки.
  2. Медицина. Сьогодні послуги лікарняних закладів активно електронізуються, дані пацієнтів з'являються у цифровому форматі. Це не паперовий архів карток, як було раніше. Якщо буде недосконала система безпеки її можна буде зламати, конфідеційна інформація ймовірно стане відкритою.
  3. Освіта й наука. Якісь фундаментальні розробки, нові технології і таке інше – звісно, ця інформація знаходить своїх інтересантів.

Одне з найбільш болючих питань сьогодні як в Україні, так і в цілому світі – це витік персональних даних. Якщо взяти конкретно нашу ситуацію, то це може статися навіть з технічних причин.

Недобре прописаний робот, який відкриває державні дані, здатен також оприлюднити внутрішні транзакції, призначені для службового користування.

Коли ми говоримо про глобальну ситуацію, то одразу ж пригадуються нещодавні скандали з Facebook та Google+. Це лише відомі випадки, коли соціальні мережі втратили контроль над особистою інформацією своїх користувачів.

В Україні ж, напевне кожен стикався з ситуацією, коли йому приходило sms-повідомлення з рекламою служби таксі, або запрошення на розпродаж у "чорну п’ятницю".

ТРЦ, мобільні оператори, страхові компанії, приватні клініки, комерційні банки та ін. цілком легально формують бази даних споживачів своїх послуг, пропонуючи їм анкети (в них, до речі, є поля необов’язкові для заповнення, але мало хто звертає на це увагу).

На жаль, існує також тіньовий ринок інформації, на якому нелегальним способом формуються і продаються інформаційні бази.

Відкриті дані – це нова територія суспільного життя. Навіть етичні суперечності тут ще не вирішені остаточно. Чи можна публікувати скриншоти особистого листування в месенджері без згоди другої сторони? Мабуть, ні. Але багато людей це роблять.

Більш складне питання – чи можуть журналісти або громадські активісти з метою розслідування збирати дані не завжди з відкритих джерел? Якщо це допомагає розкрити корупцію, вони це роблять. Це позиція.

Отже суспільний інтерес ставиться вище закону про персональні дані. Оскільки судова і законодавча системи наразі перебувають на стадії реформування, відповідь формується в етичній площині.

Звісно, всі проблеми, які було зазначено вище і ті, про які ми не згадали, потребують якнайшвидшого вирішення. Відбутися це може лише у рамках загальної культури користування відкритими даними.

Вона формується шляхом покращення якості даних, розробки е-сервісів, вдосконалення систем безпеки і законів. Але головне – нам треба донести, що відкриті дані стосуються кожного – школярів, студентів, бізнесменів, домогосподарок, пенсіонерів та ін.

Кожен з нас повинен усвідомити, який вплив ця інформація має на наше життя. Хороша новина в тому, що відкриті дані – це просто. Якщо ми навчимось давати з ними раду.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику