БизнесЦензор

30.01.18 08:52

Чому виникають проблеми з індивідуальними податковими консультаціями

Індивідуальні податкові консультації мали б стати корисним інструментом для комунікації між державою і платником податків. За результатами нещодавнього опитування KPMG Law Ukraine, лише 10% компаній задоволені якістю отриманих індивідуальних податкових консультацій та використали їх у господарській діяльності.

 

Фото: news.dtkt.ua

Індивідуальна податкова консультація (ІПК) - це допомога підприємцю в питаннях практичного використання конкретної норми при нарахуванні податків.

В Податковому кодексі зазначено, що індивідуальна консультація є правовим актом індивідуальної дії, який можна оскаржити в суді.

Частина із незадоволених звертаються до суду із вимогою визнати ІПК незаконною та зобов’язати видати нову. І на таких сміливців чекає ряд сюрпризів.

Секрети оскарження – із законів

Останнім часом контролюючий орган, надаючи ІПК, переважно обмежується цитуванням норм Податкового кодексу України (ПК).

Такий підхід не є роз’ясненням норм податкового законодавства, що, власне, і становить суть податкової консультації. Тобто, про можливість практичного застосування такої ІПК взагалі не йдеться.

В такій ситуації закономірними є питання, чи можна оскаржити ІПК, якщо в ній міститься тільки набір норм, а висновки відсутні, і чи доцільне таке оскарження взагалі?

Відповідно до норм Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Податкова, надаючи відповідь на звернення бізнесу щодо роз’яснення норм податкового законодавства у вигляді цитування ПК, у будь-якому випадку оформлює таку відповідь як ІПК.

Проте, починаючи з квітня 2017 року, для того, щоб звичайний лист-відповідь від фіскалів набрав статусу ІПК, він має бути оформлений наступним чином.

Відповідно до ст. 52 ПК, консультація, яка надається в письмовій формі, повинна містити:

Зазвичай не виникає питань щодо наявності у документі, який надсилається платникам податків, як ІПК, відповідної назви документу, реєстраційного номеру та опису питань, що ставляться контролюючому органу.

А от із останньою умовою все навпаки – відповіді часто не містять обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Так, якщо у відповідь на звернення про надання ІПК підприємства отримують лише цитування норм ПК, незважаючи на наявність таких реквізитів як "податкова консультація", реєстраційній номер та опис порушених у зверненні питань, такий документ не може вважатися ІПК.

На практиці він не може бути застосований  платником податків у господарській діяльності. Існує позиція, що зважаючи на те, що така відповідь не породжує прав та не встановлює обов’язків платнику податків, сенсу її оскаржувати немає.

Така позиція ґрунтується на факті відсутності обов’язкових реквізитів ІПК, що протирічить вимогам податкового законодавства. Для підтвердження цього факту не потрібно звертатися до суду.

Якщо ж платник вирішить звернутися до суду з вимогою оскаржити таку неналежним чином оформлену консультацію, є ймовірність, що йому відмовлять у задоволені позову.

Відмовлятимуть не тому, що висновки консультації дійсно відповідають нормам або змісту відповідного податку чи збору, а через те, що документ, наданий фіскалами, не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а тому й оскаржувати нічого.

В результаті лише витрати грошового та часового ресурсів. На противагу цій позиції ставиться інша, що ґрунтується на превалюванні сутності над формою. Вона має прихильників як серед юристів-практиків, так і серед представників суддівського корпусу.

Секрети оскарження – із практики

Коли мова йде про оскарження ІПК, то тут важливо пам’ятати декілька цікавих особливостей. По-перше, про витратну частину. Оскаржувати ІПК – не дороге задоволення з точки зору сум судового збору.

Зокрема, "ціна скасування ІПК" (відповідно до ст.4 ЗУ "Про судовий збір") дорівнює, як правило, одному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2018 року становить 1762 грн.

По-друге, важливо коректно сформулювати позовні вимоги. Із аналізу судових справ зрозуміло, що найпопулярнішим є формулювання "визнати протиправною та скасувати ІПК та зобов'язати вчинити певні дії".

Суд кваліфікує такі вимоги як декілька вимог немайнового характеру і зобов’яже сплатити судовий збір за кожну із них.

Найсміливіші платники просто просять скасувати ІПК і керуючись ст. 53 ПК, яка закріплює обов’язок податкової надати нову ІПК у випадку задоволення його позову.

І такі платники, економлячи на сумі судового збору, ризикують тим, що суд у своєму рішенні "забуде" зобов’язати податкову видати нову ІПК з урахування висновків рішення.

По-третє, важливо правильно визначитися із відповідачем аби два-три роки засідань не переросли в новий процес через вибір неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 52 ПК, територіальний орган ДФС України зобов’язаний надіслати ДФС України ІПК для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій.

Логічно, що отримавши ІПК, Державна фіскальна служба (ДФС) приймає рішення про внесення відомостей про консультацію до реєстру, або відмовляє у внесенні з одночасним наданням платнику податків нової ІПК від свого імені.

Таким чином, у випадку реєстрації ДФС України ІПК, яка видана підпорядкованим їй територіальним органом, належним відповідачем у справі про оскарження ІПК буде цей територіальний орган ДФС України.

Якщо ж центральний орган приймає рішення відмовити у такій реєстрації і надасть консультацію від свого імені – належним відповідачем буде він.

Як підсумок

Виходить, що отримання податкової консультації насправді мало б бути дієвим засобом комунікації з контролюючим органом, а натомість якість такої комунікації бажає кращого, оскільки отримані консультації доводиться ще й оскаржувати.

На шляху оскарження теж вистачає перешкод: неузгодженість норм податкового законодавства та норм адміністративно-процесуального права, часовий та грошовий ресурси, а також ряд інших проблем.

Вирішення останніх суттєво б покращило як рівень податкової культури в країні в цілому, так і рівень її інвестиційної привабливості.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику